Уболівальники зазвичай пам’ятають лише тих тренерів, які піднімали над головою великі трофеї. Саме тому ім'я Браяна Клафа досі залишається серед головних легенд британського футболу. Не так багато фахівців змогли виграти Кубок європейських чемпіонів двічі поспіль, а для скромного «Ноттінгем Форест» ці два тріумфи на межі сімдесятих та вісімдесятих років так і залишаться головною вершиною в історії клубу.

Проте Клаф, який присвятив «лісникам» 18 років своєї кар’єри, не був фахівцем лише для однієї команди. Ще до приходу у свій головний клуб він заробив репутацію тренера, який не боїться нижчих дивізіонів, уміє працювати з обмеженими ресурсами та витягувати кризові колективи на світло. Важливо розібрати саме ранній період його роботи, коли закладалися принципи його майбутніх великих перемог у «Дербі Каунті» та «Брайтоні».

Зліт «баранів» та руйнування англійських догм

Як футболіст Браян Клаф демонстрував високу результативність, забивши 197 голів у 213 матчах за «Мідлсбро» та 54 голи у 61 грі за «Сандерленд». Проте через важку травму коліна він змушений був завершити виступи в 1964 році, не доживши навіть до тридцятиріччя. Свою першу тренерську посаду молодий фахівець отримав у «Гартлпулі» з Четвертого дивізіону, де й сформувався його тандем із Пітером Тейлором — людиною, яка мала унікальний дар знаходити таланти у нижчих лігах за копійки.

Браян Клаф очолив «Дербі Каунті» в 1967 році. На той момент команда перебувала на дні Другого дивізіону та реально ризикувала вилетіти ще нижче. Клаф разом із Тейлором розпочали з повної перебудови кадрового складу, безжально позбуваючись ветеранів і запрошуючи молодих виконавців із хорошим першим пасом. Уже за підсумками сезону 1968/69 «барани» виконали завдання керівництва та вийшли до вищого дивізіону.

Більшість новачків еліти намагаються просто закріпитися в лізі за допомогою оборонного футболу, але Клаф вибудував комбінаційну модель, яка шокувала суперників. У часи, наскрізь просякнуті примітивною силовою грою «бий-біжи», тренер вимагав від підопічних розігрувати м'яч виключно через короткий пас по землі.

Якби Бог хотів, щоб ми грали в хмарах, він би виростив траву на небі. Мені подобається, коли м'яч котиться по зеленій траві, а не літає над головами захисників, які не знають, що з ним робити.

У дебютному сезоні серед еліти провінційний клуб посів високе четверте місце. Точкові підсилення, які проводив Тейлор, швидко давали результат. У сезоні 1971/72 «Дербі Каунті» у запеклій боротьбі з «Ліверпулем», «Лідсом» та «Манчестер Сіті» вперше за 88 років свого існування виграв чемпіонат Англії, випередивши конкурентів лише на одне очко.

Авторитаризм проти ради директорів

Статус чемпіона мав би забезпечити тренеру лояльність з боку керівництва, але характер Клафа унеможливлював спокійне співіснування. Віра у власну винятковість перетворила його стиль управління на авторитарний. Він почав купувати футболістів одноосібно, повністю ігноруючи думку директорів. Придбання Девіда Ніша з «Лестера» за рекордні для британського ринку 225 тисяч фунтів викликало серйозне обурення президента клубу Сема Лонгсона.

Паралельно тренер став регулярним гостем телевізійних студій, де відкрито критикував раду директорів, звинувачував уболівальників у недостатній підтримці та виносив внутрішні конфлікти в публічну площину. Публіка та журналісти обожнювали Клафа за яскраві заголовки, але керівництво втомилося від постійних скандалів.

Результати команди у внутрішній лізі погіршилися — «Дербі» фінішував лише сьомим у статусі чинного чемпіона. Головні сили пішли на Кубок європейських чемпіонів, де команда дійшла до півфіналу, але поступилася «Ювентусу». Після поразки Клаф відкрито назвав італійських суперників «шахраями» та розкритикував їхню країну за події Другої світової війни, що стало останньою краплею для керівництва. У жовтні 1973 року після чергової спроби тренера усунути президента Лонгсона, Клафа та Тейлора звільнили.

Брайтонська зупинка та катастрофа на Елленд Роуд

У листопаді 1973 року Клаф здивував усю футбольну спільноту, очоливши «Брайтон», який виступав у Третьому дивізіоні. Клуб мав обмежений бюджет, слабку інфраструктуру та деморалізований склад. Попри ажіотаж серед уболівальників, які знову почали заповнювати трибуни, повторити диво не вдалося. Тейлор не міг знайти якісних гравців через відсутність фінансування, а сам Клаф швидко втратив мотивацію. Команда фінішувала в середині таблиці, і влітку тренер залишив південне узбережжя.

Наступним кроком стало запрошення до «Лідс Юнайтед» — діючого чемпіона країни. Це був перший випадок, коли Клаф отримав готову команду топ-рівня, але ця співпраця тривала всього 44 дні.

Призначення виявилося системною помилкою. Гравці «Лідса» роками виступали під керівництвом Дона Ріві, якого Клаф раніше жорстко критикував у пресі. Увійшовши до роздягальні, новий коуч одразу налаштував команду проти себе.

Ви можете викинути всі свої медалі у смітник, тому що ви виграли їх нечесно. Ви грали у брудний футбол, а тепер я навчу вас перемагати красиво.

Роздягальня збунтувалася. Без підтримки Пітера Тейлора, який вирішив залишитися в «Брайтоні», Клаф виявився безпорадним. У восьми матчах команда здобула лише одну перемогу, після чого тренера звільнили з величезною компенсацією.

Ноттінгемський ренесанс

Попри невдачу в «Лідсі», Клаф швидко повернувся до звичної роботи з кризовими активами. У січні 1975 року він очолив «Ноттінгем Форест», який йшов на дні Другого дивізіону. Тренер знову розпочав з очищення складу, а в 1976 році до нього повернувся Пітер Тейлор.

Цей дует знову спрацював бездоганно. Вони вивели команду до еліти, а вже в сезоні 1977/78 зробили «Ноттінгем Форест» чемпіоном Англії у перший же рік після підвищення у класі. Наступні два сезони принесли клубу два Кубки європейських чемпіонів, назавжди вписавши провінційний колектив до історії світового футболу.

Кар'єра Браяна Клафа доводить, що системна робота та чіткі ігрові принципи важать більше за великі бюджети. Тренер не боявся опускатися на саме дно футбольної піраміди, будувати команди з нуля та доводити свою професійну придатність у трясовині, залишаючись вірним комбінаційному стилю.