Колишній бельгійський захисник згадав, як йому вдалося закинути м'яч за комірець одному з найкращих воротарів світу та чому цей момент досі викликає у нього сильні емоції.
Колишній захисник «Ньюкасла» Філіп Альберт згадав свій неймовірний гол у ворота Петера Шмейхеля, який він забив 30 років тому у матчі проти «Манчестер Юнайтед».
У тому поєдинку «сороки» розгромили «червоних дияволів» з рахунком 5:0. Після того, як Даррен Пікок, Давід Жинола, Лес Фердінанд та Алан Ширер забезпечили команді перевагу в чотири м'ячі, бельгієць на 84-й хвилині завершив розгром, ефектно перекинувши м'яч через Петера Шмейхеля.
Через три десятиліття колишній гравець збірної Бельгії стверджує, що його удар не був імпровізацією. Він заздалегідь вивчав тенденцію данської легенди виходити з воріт, щоб зменшити кут обстрілу.
«Коли я контролював м'яч — думаю, це був пас від Роба Лі, який зіграв у стінку з Батті. Як тільки я прийняв м'яч, першим дотиком, я знав, що спробую перекинути його, тому що Шмейхель завжди виходив з воріт, щоб зменшити кут», — розповів Альберт в ексклюзивному інтерв'ю Flashscore.
«Шмейхель був на той час і протягом багатьох років, безумовно, найкращим воротарем у світі як у збірній Данії, так і в «Манчестер Юнайтед». Він був чудовим воротарем, дуже розумним, і коли гравець отримував м'яч біля штрафного майданчика, він завжди виходив з воріт, щоб зменшити кут. Я багато разів дивився матчі «Манчестер Юнайтед», тому що це було задоволення навіть для нас спостерігати за (Еріком) Кантона, (Роєм) Кіном, (Девідом) Бекхемом, (Полом) Скоулзом, (Раяном) Гіггзом — було приємно бачити їхню гру в Прем'єр-лізі чи в Європі. Я завжди помічав, як Шмейхель виходить з воріт, щоб зменшити кут і легко забрати м'яч. Того дня, після першого дотику, я знав, що спробую перекинути його, і це спрацювало, але завжди потрібно трохи удачі, щоб зробити такий удар».
Незважаючи на очевидну легкість, з якою він виконав удар, Альберт зізнався, що цю техніку він неодноразово відпрацьовував на тренуваннях.
«Потрібно мати трохи удачі. Я тренував такі удари на тренуваннях, проти Шаки (Хіслопа) та Павела (Срнічека). Якщо ви поговорите з (Джоном) Бересфордом, Робом Лі, навіть з (Аланом) Ширером, я робив такі речі під час тренувань. Я був не дуже вправний перед воротами, але в дитинстві грав у півзахисті і тоді був хорошим бомбардиром. Якщо ти промахуєшся і це не спрацьовує, ти виглядаєш дурнем!» — пояснив він.
Альберт також розповів, що його знаковий гол нагадував майстерність, продемонстровану нідерландськими футбольними легендами Деннісом Бергкампом, Марко ван Бастеном та Йоханом Кройфом.
«Так, звичайно, Бергкамп, ван Бастен, Кройф, я бачив такі голи, такі удари від цих гравців. Я дуже пишаюся цим голом, звичайно. Я забив багато голів за «Ньюкасл». Деякі, можливо, були красивішими, технічно складнішими. Але добре те, що це був «Манчестер Юнайтед» на той час, який був найкращою командою у світі. Я дуже серйозно кажу, тому що ми двічі фінішували другими після цієї команди. Але для мене друге місце було як перемога в Прем'єр-лізі. Фінішувати другим після тієї команди було дуже, дуже важко. Ми повинні були бути дуже хорошими щотижня, щоб йти за «Юнайтед». Я говорив про деяких їхніх гравців, але вони були фантастичними гравцями на кожній позиції», — додав він.
Колишній гравець «Фулгема» згадує реакцію Шмейхеля, коли м'яч пролетів над його головою і влетів у сітку під час знаменитої перемоги «Ньюкасла». Він також розповів, що, попри запекле суперництво між клубами, гравці обох сторін відкладали свої розбіжності, щоб випити разом після матчу.
«Так, я бачив, як він дивився на м'яч з піднятими руками, ніби кажучи: «Що за гол! Що за удар! Я нічого не міг зробити». Після гри ми потиснули один одному руки, як завжди. Вони прийшли до нашої кімнати в гравцівській зоні, і ми випили кілька напоїв. Я пам'ятаю, як пив з Бекхемом і Гіггзом, думаю, з Роєм Кіном також. Як тільки суддя дав фінальний свисток, ми не говорили про гру, ми випили після цього, і вони поїхали назад до Манчестера, і на цьому все», — розповів Альберт.
«Це була хороша річ в англійському футболі на той час. 90 хвилин або більше, ти віддавав усе. Іноді жорсткий підкат, іноді чудові ігри, але після фінального свистка ми потискали один одному руки і йшли пити пиво разом. Так має бути у футболі».
Через тридцять років після його незабутнього внеску в історію «Ньюкасл Юнайтед», 59-річний Альберт зізнається, що спогади залишаються такими ж яскравими, як і раніше.
Колишній захисник каже, що гол продовжує привертати увагу щороку в жовтні, коли вболівальники регулярно діляться відеозаписами цього надзвичайного удару в соціальних мережах.
«Я бачу цей гол, можливо, 15-20 разів щосезону, коли настає 20 жовтня; люди викладають його в соціальні мережі», — з гордістю зізнався Альберт.
«Тут, у Бельгії, іноді говорять про ту гру, про той гол. Завжди приємно бачити це, і я пишаюся тим, що зробив щось подібне проти найкращого воротаря у світі та з таким фантастичним клубом, як «Ньюкасл Юнайтед». Коли його запитали, чи здається йому, що це було вчора, Альберт дав емоційну відповідь: «Так, це все ще здається, що це було вчора. Так буде до моєї останньої години або мого останнього дня. Я так пишаюся. Коли ти робиш щось подібне для такого клубу, як «Ньюкасл Юнайтед», проти такого клубу, як «Манчестер Юнайтед», ти знаєш, що це пише історію. Я написав історію того дня. Я не люблю жити минулим. Але такий момент... Він знаковий».