Іспанська збірна продемонструвала філігранну комбінацію, яка завершилася взяттям воріт та викликала паралелі з історичним моментом.
Збірна Іспанії на Чемпіонаті світу 2026 року відзначилася неймовірним голом у півфінальному матчі, який вже охрестили «футбольною поезією». Другий гол у ворота суперника, забитий Педро Порро, був результатом 56 дотиків до м'яча та 18 точних передач протягом 67 секунд, що призвело до рахунку 2:0.
Цей епізод одразу викликав асоціації з історичним голом Серхіо Рамоса у ворота Данії, який вважається початком ери «тікі-така» у збірній Іспанії. Той гол у Копенгагені був ще більш масштабним: 65 дотиків та 28 передач.
Символічно, що обидва голи були забиті латералями, що підкреслює «коральний» футбол, який став візитною карткою іспанської збірної. Головний тренер Луїс де ла Фуенте, як і Луїс Арагонес свого часу, зробив ставку на командну гру, де кожен гравець відіграє ключову роль. На Чемпіонаті світу в США, після Євро-2024, він зумів знайти ідеальний трикутник у центрі поля, який допоміг команді здолати Францію.
Важливою складовою успіху є також елегантність Емеріка Лапорта при виході з оборони та сміливість Пау Кубарсі, який у матчі проти Бельгії продемонстрував відмінну роботу з м'ячем, що призвело до голу Мікеля Меріно та рахунку 2:1.
Збірна Іспанії розуміла, що ключ до перемоги у півфіналі — це контроль м'яча, і вона перетворила гру на велике «рондо». Після виходу Педрі та Меріно команда остаточно «приспала» гру, довівши її до бажаного результату. Матч завершився під оплески та вигуки «оле», що стало черговим підтвердженням відродження іспанського стилю, який знову виводить збірну на вершину світового футболу.