Збірна Іспанії зіткнулася зі значними логістичними викликами під час Мундіалю, що суттєво відрізняє її шлях від інших фаворитів турніру.
Національна збірна Іспанії з футболу зіткнулася зі значними логістичними труднощами під час Чемпіонату світу 2026 року, подолавши понад 16 500 кілометрів та переживши шість змін часових поясів. Це суттєво відрізняє її шлях від інших учасників турніру, зокрема збірної Франції.
Після прибуття до Далласа в суботу ввечері (за іспанським часом) для свого наступного матчу, Іспанія продовжила свій виснажливий графік переїздів. Мундіаль для команди Луїса де ла Фуенте став справжнім випробуванням на витривалість.
Протягом турніру іспанці неодноразово змінювали часові пояси: дві години різниці між Чаттанугою та Гвадалахарою (де зіграли проти Уругваю), три години з Лос-Анджелесом (матч 1/16 фіналу проти Австрії), а потім знову дві години різниці з Далласом (зустріч з Португалією Кріштіану Роналду). Після цього команду чекало ще одне переміщення туди й назад для чвертьфінального матчу проти Бельгії.
Загалом, шість змін часових поясів доповнюються значними відстанями. Почавши з відносно спокійних 660 кілометрів між Чаттанугою та Атлантою, команда здійснила переліт до Мексики на 5 500 кілометрів, а потім ще 3 500 кілометрів до Лос-Анджелеса. З Каліфорнії до Далласа шлях становив 2 300 кілометрів. Сумарно, збірна Іспанії подолала понад 16 500 кілометрів.
Цей виснажливий графік Іспанії різко контрастує з логістичною стабільністю збірної Франції. Французи розмістилися в готелі Four Seasons у Бостоні та проводили тренування на базі Університету Бентлі. Віце-чемпіони світу пересувалися лише в межах невеликого трикутника Бостон-Філадельфія-Нью-Джерсі, де зіграли всі свої матчі. До перельоту в Даллас вони подолали лише близько 3 000 кілометрів по США. Навіть з урахуванням перельоту до Техасу, їхній загальний шлях становить близько 5 700 кілометрів, що на 10 800 кілометрів менше, ніж в Іспанії.
Проте у Франції є свій аргумент: вони грали всі матчі на відкритих стадіонах: двічі на «Джіллетт Стедіум» у Бостоні, двічі на «Лінкольн Файненшл Філд» у Філадельфії та решту на «МетЛайф Стедіум» у Нью-Джерсі. Іспанія, навпаки, провела лише один матч за природного освітлення – проти Уругваю в Гвадалахарі, де за годину до гри пройшла сильна гроза. Решту матчів іспанці зіграли на закритих аренах – «Мерседес-Бенц Стедіум» в Атланті (проти Кабо-Верде та Саудівської Аравії), «СоуФай Стедіум» у Лос-Анджелесі (проти Австрії та Бельгії) та 1/8 фіналу на «АТ&Т Стедіум» у Далласі, де вони зіграють і в півфіналі.
У цьому аспекті Іспанія має перевагу. Спеціальні умови освітлення та температура (близько 20 градусів) у закритих приміщеннях не потребуватимуть додаткової адаптації для іспанців, тоді як Франції доведеться пристосовуватися. Однак, як зазначають експерти, коли м'яч почне котитися по полю, вся ця статистика відстаней та умов проведення матчів втратить своє значення.