Історія молодої зірки, яка надихає цілий район Матаро, що стикається з економічними труднощами, напередодні вирішального матчу.
Перед фіналом Чемпіонату світу весь район Рокафонда у Матаро, що на північ від Барселони, завмирає в очікуванні. Місцеві жителі покладають великі надії на свого земляка, Ламіна Ямаля, який став символом надії для цієї маргіналізованої та стигматизованої громади.
На стіні біля міського футбольного поля, де щовечора збирається молодь, викарбувана фраза: «У районі Ламіна Ямаля ми боремося, щоб звести кінці з кінцями». Це нагадування для всіх, хто приходить сфотографуватися біля муралу Ламіна Ямаля Насрауї Ебани, що прикрашає це поле без сіток, зношене нескінченними футбольними іграми.
Салім, дев'ятирічний хлопчик у футболці «Барселони» з прізвищем Ямаля на спині, підсумовує: «Він гравець, який приходив сюди, тренувався, грав зі своїми друзями і щоразу ставав кращим. І тепер він досяг вершини». Ронні не приховує своєї гордості, тренуючись щовечора під поглядом муралу: «Ми дивимося на нього щодня. Це натхнення: бачити, як він грає на наших районних полях, а потім у фіналі Чемпіонату світу, це так багато для нас значить, це робить нас дуже гордими».
Мати Аарона, Елізабет, яка щовечора після роботи стежить за сином, додає: «Тут усі діти, і особливо багато батьків африканського походження, мріють, щоб їхні діти стали такими, як він. Ми сподіваємося, що він залишиться взірцем для майбутнього, фігурою, яка вбереже дітей від того, щоб заблукати, тому що вони хочуть наслідувати його у всьому».
Ламін Ямаль робить усе можливе, щоб підтримувати символічний зв'язок з Рокафондою, де він і його батьки оселилися після його народження. З кожним голом він показує три цифри пальцями: 3-0-4, що є відсиланням до поштового індексу (08304) цього району. Для цього Чемпіонату світу він навіть дебютував із пов'язкою на голові, на якій написано «Рокафонда».
«Він робить це для країни, але також і для людей з району. Він представляє нас, тих, кого мало, і змушує нас почуватися важливими. Тепер усі знають район. Раніше люди говорили, що тут багато злочинності, але тепер вони бачать справжню історію; вони приходять робити репортажі та інтерв'ю», — зазначає 14-річний Моха.
Аюб, 20-річний друг Ламіна, з яким він провів незліченну кількість годин на цьому полі, згадує: «Коли він приходив на вихідні, ми завжди грали разом. Вже тоді було видно його якість, ми нічого не могли проти нього зробити. Навіть у дитинстві ми знали, що він гратиме за «Барсу», це відчувалося. Але ми ніколи не думали, що це станеться так швидко. Він робив речі, які ніхто інший не міг зробити, це було ненормально».
Для Аюба те, що побудував Ламін, виходить далеко за межі трофеїв: «Мати такого кумира, як він, важливо для дітей, які тут ростуть. Він яскравий приклад того, ким ви можете стати — хлопець з району, який став світовою зіркою».
Незважаючи на нову популярність, Рокафонда все ще стикається з проблемами. «Район перетворився з того, що мав усе, на той, що втратив багато магазинів, багато чого», — згадує Кароліна. Її чоловік Хаві, вчитель латини, згадує про стрілянину та насильство, які торкнулися деяких частин району. Місцеві жителі організували петицію, вимагаючи «більшої присутності поліції, більших інвестицій» і вважають, що популярність, принесена Ламіном Ямалем, дозволяє їм «мати більше голосу».
Елізабет, мати Аарона, на власному досвіді відчуває цю економічну реальність. Вона не змогла записати свого сина до місцевого клубу CF Rocafonda, оскільки без машини не могла впоратися з поїздками по регіону на матчі вихідного дня. Вона також згадує, що в CF Rocafonda дітей іноді виключають з тренувань у середині сезону, якщо їхні батьки не сплатили «куоту» — щомісячну плату. Вона сподівається, що одного дня в Рокафонді буде створено табір Ламіна Ямаля або подібна ініціатива, або, скромніше, він профінансує автобус, щоб діти, чиї батьки не мають машини, могли продовжувати грати за районний клуб.
Аюб повертає розмову до ширшої реальності: «Це район ризику бідності, район, де люди щодня встають, щоб заробити на хліб. Тож, ставши відомим, ставши медійною фігурою, Ламін змінює імідж району: ми переходимо від маргіналізованої, бідної зони до району найкращого гравця світу».
У Парк Сентраль у Матаро буде встановлено гігантський екран для трансляції фіналу для всього району. «Я сподіваюся, що Іспанія виграє, що він заб'є гол за Рокафонду і відсвяткує його жестом 304», — каже 15-річний Махамаду. Поза трофеєм, на вустах у всіх одне особисте бажання: побачити, як Ламін Ямаль повернеться, хоча б на короткий візит, щоб відсвяткувати зі своїми людьми.
Тим часом на сходах міського поля з безсітковими воротами фраза, викарбувана в бетоні, є нагадуванням про реальність, яку ні гол у фіналі, ні жест рукою не можуть стерти. Але принаймні на одну ніч у Рокафонді трьох пальців, нуля та чотирьох пальців буде достатньо. 304. Як обіцянка, дана району, який він вивів на світову арену.