Португальський фахівець, який повернувся до «вершкових» цього літа, змінив атмосферу в клубі та переконав навіть найзапекліших критиків.
У «Реалі» панує думка, що Жозе Моурінью, який повернувся на тренерський місток, є «найкращим трансфером» клубу. Ця фраза щодня повторюється у Вальдебебасі, незважаючи на значну критику, що супроводжувала його призначення наприкінці квітня.
Португальський фахівець зумів об'єднати всіх менш ніж за два місяці. Хоча остаточний вердикт винесе футбол на полі, переконання у правильності цього рішення зростає не лише всередині клубу, а й, що найважливіше, у роздягальні. Команда демонструє рішучість боротися від першої до останньої хвилини в кожному матчі та на кожному тренуванні.
Поточна атмосфера у Вальдебебасі кардинально відрізняється від тієї, що була рік тому. Хабі Алонсо не зміг налагодити зв'язок між клубом та тренером, що призвело до погіршення ситуації. Гравці першими відчувають розрив у таких стосунках, що призводить до втрати командної роботи. Це сталося навіть на клубному чемпіонаті світу, посіявши сумніви в керівництві та серед футболістів. Арбелоа намагався виправити ситуацію, але історія повторилася.

З приходом Моурінью змінилися звички, правила та порядки. Він прагнув відновити повагу групи до емблеми клубу та внутрішню повагу як спосіб реактивації команди, яка була «сплячою» і грала «як хотіла» протягом останніх двох сезонів. Крім того, він особисто поспілкувався з кожним гравцем, пояснивши, чого він від них очікує, і дав шанс тим, кого бачив поза командою, виправитися.
Результатом цих змін є впевненість, що повернення Моурінью на лаву запасних стало найкращим рішенням після випадкового повернення Карло Анчелотті. Обидва тренери прийшли після власних пропозицій – у випадку Моурінью завдяки Жорже Мендешу, який і сприяв його поверненню на «Сантьяго Бернабеу».
На відміну від інших тренерів, Флорентіно Перес і Моурінью підтримували спорадичний контакт протягом тринадцяти років. Повідомлення в ключові моменти завжди надходили вчасно. Це допомогло здійснити повернення, яке, як і у випадку з Анчелотті, мало свою частку удачі. У цьому випадку – через зайнятість Зідана у збірній Франції, а у випадку італійця – через відсутність переконливих «нових» кандидатів.
Тренер задоволений. Він знайшов повну підтримку клубу, але на основі взаєморозуміння. Моурінью не нав'язував свою волю, а переконував і вів діалог. Його першим проханням, окрім скасування штрафів та повернення всіх травмованих до Вальдебебасу, був Бернарду Сілва на позицію центрального півзахисника, і, судячи з усього, це була непогана ідея.