Бразильський нападник «шпор» відреагував на інформацію про своє бажання залишити клуб і можливе повернення до колишньої команди.
Нападник «Тоттенгема» Рішарлісон виступив з емоційною заявою у соціальних мережах на тлі чуток про його можливий відхід з лондонського клубу та повернення до «Евертона».
Раніше головний тренер «Тоттенгема» Роберто Де Дзербі підтвердив, що Рішарлісон попросив дозволу залишити клуб після поразки «Ньюкаслу» з рахунком 0:2 у Прем'єр-лізі. Італійський фахівець зазначив, що Рішарлісон неодноразово висловлював бажання піти, так само як і Кевін Дансо та Папе Сарр.
«Рішарлісон, я не знаю. Він занадто багато разів говорив, що хоче піти. Дансо підійшов до мене два дні тому і сказав, що хоче піти, і Папе Сарр те саме, але він отримав невелику травму, хоча майже готовий до тренувань», — сказав Де Дзербі журналістам. «Я люблю цих гравців, вони чудові хлопці, у мене дуже хороші стосунки, але якщо вони хочуть піти, вони повинні принести клубу рішення, економічне рішення, і тоді вони можуть йти, а ми знайдемо інших гравців».
29-річного гравця пов'язували з можливим поверненням до «Евертона», де він провів найрезультативніші роки своєї кар'єри, забивши 53 голи у 152 матчах. Проте, як повідомляється, перехід застопорився через особисті умови.
У відповідь на це Рішарлісон опублікував пост у соціальній мережі X, заявивши, що заслуговує на повагу і не дозволить нікому вирішувати його майбутнє за нього:
«Після всього, через що я пройшов за останні кілька років, я вирішив, що НІКОЛИ БІЛЬШЕ ніхто не вирішуватиме моє майбутнє за мене. Я пройшов через багато поганих речей за цей час, і майже всі вони сталися через рішення, прийняті іншими людьми. Тиск, погрози, помста — ніщо з цього мене не лякає. Я пройшов через гірше… повірте мені! Я завжди чітко давав зрозуміти, за кожної нагоди, що будь-який мій перехід в інше місце також має бути вигідним для клубу. Якщо ні, я б ніколи не прийняв це… так само, як я не прийняв це, коли тут все розвалювалося, і я був потрібен. Я залишився і віддав своє життя. Тому я сподіваюся, що до моєї ситуації поставляться з такою ж повагою, яку я завжди мав до „шпор“ і до всіх людей, які працювали зі мною в цей період. Просто не намагайтеся вирішувати за мене».