Світ футболу сповнений не лише тактики та фізичної підготовки, а й незвичайних традицій, що супроводжують гравців та тренерів на шляху до перемог.
У світі футболу, де, здавалося б, усе вирішують тактика, фізична підготовка та техніка, існує ще одна невід'ємна частина гри — емоції, ритуали та забобони. Як і будь-які інші люди, численні футболісти та тренери мають власні талісмани та дивні звички, що сягають корінням у давні часи.
Навіть такі видатні особистості, як Жозе Моурінью, стикаються з питаннями про свої забобони. Перед останнім Ель Класіко його запитали, чи пов'язана його борода з успішною серією. Португалець категорично відповів:
«Ні, зовсім ні. Я, мабуть, один із небагатьох у футболі, хто цього не робить».

Проте, ритуали залишаються актуальними. Нещодавно світ облетіла цікава історія: Мартіаль Годо, футболіст «Страсбурга», має унікальний спосіб підготовки до кожного матчу. Поки його товариші по команді розминаються, івуарієць виконує серію візуальних вправ: рухає очима з боку в бік і вгору-вниз, стежачи за пальцями, закриває одне око і наближає/віддаляє великий палець від обличчя.
«Як нападник, я люблю візуалізувати перед грою. Це допомагає мені відчути реальність», — зазначив футболіст.Цей ритуал спрацював — він забив один із переможних голів. Раніше подібне робив японець Рео Хатате під час виступів за «Селтік».
Серед найсюрреалістичніших анекдотів — історія воротаря Серхіо Гойкочеа. На Чемпіонаті світу 1990 року він був запасним, але після травми основного голкіпера Пумпідо зіграв решту турніру. У чвертьфіналі проти Югославії справа дійшла до пенальті. Природа покликала Гойкочеа, і він, не маючи часу дістатися до роздягальні, попросив партнерів оточити його, щоб він міг помочитися на поле. Після цього він відбив два пенальті, ставши героєм матчу. У півфіналі проти Італії ситуація повторилася: за наказом тренера Білардо, який вірив у забобони, Гойкочеа знову справив нужду на полі, хоча й не хотів, і знову відбив два пенальті, вивівши Аргентину до фіналу.

Колишній тренер збірної Франції Раймон Доменек зізнався, що враховував астрологічний знак гравців при оцінці їхніх якостей. Його одержимість астрологією стала приводом для численних жартів у Франції. У тій же збірній пам'ятають і один із найвідоміших забобонів: перед кожним матчем на Чемпіонаті світу 1998 року та Євро-2000 Лоран Блан цілував лисину воротаря Фаб'єна Бартеза. Збірна виграла обидва турніри, а ритуал став легендою.
Йохан Кройф під час виступів за «Аякс» мав звичку бити по животу воротаря Герта Балса, а потім випльовувати жувальну гумку на поле суперника. Ця рутина збіглася з переможною серією команди. Коли він перестав це робити, «Аякс» знову почав програвати.

Мало хто з футболістів так далеко зайшов у світ забобонів, як колишній капітан «Челсі» Джон Террі. Англійський захисник зізнався, що мав близько п'ятдесяти маній перед виходом на поле: від постійного сидіння на одному місці в автобусі та прослуховування одного й того ж альбому до паркування в тому ж місці та використання тих самих щитків роками. Він також тричі обмотував свої гетри. Будь-яка зміна в рутині могла його розлютити.
Девід Бекхем мав не стільки забобон, скільки компульсивну манію. Англійська зірка зізнався, що йому потрібно, щоб предмети були розташовані симетрично та впорядковано. У готелях та роздягальнях він навіть переставляв речі, якщо вони не були ідеально вирівняні. Щось подібне траплялося з Дженнаро Гаттузо: італієць завжди дотримувався однієї послідовності одягання перед матчами. Якщо щось порушувало порядок, він починав усе спочатку.

Серед сучасних зірок футболу виділяється Кріштіану Роналду, який має певні забобони, що мотивують його перед матчем. Португалець завжди останнім виходить на поле і з юних років завжди займає те саме місце в автобусі команди: у передостанньому ряду з боку водія.
Ліонель Мессі також відповідав на питання про свої можливі манії, але аргентинець лише зазначив, що, приходячи додому, знімає взуття і любить ходити босоніж. Інші ритуали він залишив при собі.
Зірка «Реал Мадрид» Кіліан Мбаппе нещодавно заявив в інтерв'ю, що з дитинства ніколи не використовував устілки. Попри те, що його бутси ідеально підходять за розміром, нападник зізнався, що завжди грає без устілок.
Але справжнім королем забобонів у столиці Іспанії є Дієго Сімеоне. У тренера «Атлетіко» є всі можливі манії, включаючи згаданий раніше гороскоп гравців. Перед матчами він двічі підкидає м'яч у роздягальні та передає його капітану Коке. Він носить один і той же костюм стільки разів, скільки «Атлетіко» перемагає поспіль; як тільки команда програє, він змінює його на інший. Минулого року в Лізі чемпіонів він повторив передматчеві пресконференції з Антуаном Грізманном, оскільки француз приніс удачу в чвертьфіналі проти «Барселони». І саме у матчі-відповіді півфіналу він змінив готель у Лондоні, де вони зупинялися кількома місяцями раніше, бо тоді команда була в хорошій динаміці.
Також є загальні забобони, які поділяють кілька гравців, наприклад, бинтування руки (Ламін Ямаль, Луїс Суарес, Карім Бензема, Джуліано Сімеоне), носіння рукавичок (Антуан Грізманн, Дієго Коста, Девід Бекхем) або проколювання гетрів (Джуд Беллінгем, Неймар, Гарет Бейл), хоча ця «манія» також пов'язана з більшим комфортом футболіста.